Я сьогодні з великим болем спостерігаю, як нас усіх намагаються втягнути в одну велику гру, де нам, рестораторам, чомусь відведена роль клоунів. І хтось вже почав в неї активно грати.

Я не пам’ятаю, щоб у минулі роки, коли школи закривалися через грип, ресторани також зачинялися на карантин. Ресторани завжди допомагали людям відволіктися від паніки та на деякий час забути про проблеми.

Що натомість роблять зараз наші ресторани? Вони нагадують відвідувачу, що у країні – епідемія. І ми стали носіями, додатковими біг-бордами (причому безкоштовними) тієї негативної інформації. Кому це вигідно? І для чого нас усіх у це втягнули?

Якщо цей процес не зупинити негайно – він закінчиться дуже погано: або повним знищенням ресторанного бізнесу, або перетворенням Львова на місто, до якого найближчі кільканадцять років не приїжджатимуть туристи.

Чи це робиться навмисне, чи несвідомо – це питання до тих, хто має думати про наслідки.

Крім того, що ми створюємо ресторани, ми повинні ними грамотно керувати. Тому що ми керуємо підприємствами, де працюють люди. Ці люди мають сім’ї. На сьогоднішній день ми платимо їм зарплату. Зарплату з вже неіснуючого прибутку.

Якщо на початку фінансової кризи рік тому йшла мова про скорочення персоналу у середньому на 30 %, то уявіть собі, що зараз чекає на персонал! Уявіть собі, які суми недоотримає бюджет, яку армію безробітних отримає держава та Західна Україна до 17 січня. Ви хочете у цьому брати участь?

Так ось, замість масок на обличчі, запхайте затички у вуха, не слухайте тих панікерів, а слухайте лікарів. Не читайте газет та не виймайте до 17 січня тих затичок з вух.

Я дуже прошу, щоб ресторатори не втягували свої ресторани у політику. Я б дуже хотів, щоб при вході до кожного ресторану висіла табличка «Наші ресторани поза політикою, виборами та клоунадою!». І тільки тоді до наших ресторанів будуть приходити відпочивати. І тільки тоді ми зможемо платити зарплату нашим працівникам.

Допоки ми будемо дивитися телевізор, слухати нісенітниці та казати: «Ми робимо, як всі!» - існуватимуть такі проблеми.

Що можна вдіяти у нинішніх умовах? Так, грип є, не такий, як завжди. Ніхто не каже, що його немає. Але будьте люб’язні, дотримуйтеся вимог санстанції. Хоча для мене не є прийнятним те, що відвідувачів потрібно зустрічати у масках. Зрозуміло, що у ресторан не прийде хворий грипом відвідувач та не вийде на роботу працівник з температурою 39-40 градусів. Якщо працівник захворів – змусьте його сидіти вдома, нехай не з’являється на роботі місяць.

Але зобов’яжіть персонал після кожного клієнта мити руки. У наявності ресторану мають бути посудомийні машини; якщо їх немає – придбайте, або закрийте ваш заклад. Вентиляційні системи мають бути в ідеальному стан. Не економте на прибиральницях – заплатіть їм більше – бо їхня роль зараз зросла як ніколи. Через кожні півгодини вони мають робити вологе прибирання залів, кухні.

Робити зараз потрібно багато. Але непомітно для клієнта. А закривати ресторани – це злочин.

Два дні тому я був в Києві, там такої клоунади немає. Там - заповнені ресторани, відвідувачі яких наїдаються часнику, п’ють горілку, відчуваючи себе при цьому дуже добре. Ніхто в середині ресторану не думає про те, що за межами цих стін – погано.

Так має бути і у Львові. Львівські ресторани та львівських рестораторів змусили взяти участь в усій цій клоунаді. Я вважаю, що потрібно вголос заявити: «Ресторанний бізнес у Львові поза політикою, поза панікою та поза клоунадою!».